Codein Purple Drank Тайшет

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Хэй, ребята! Сегодня расскажу вам историю о том, как я смог закупить немного кодеина и провести два дня подряд в безрассудной забаве, затянувшись в мир Dota 2. Было это недавно, и честно говоря, я просто сбрился со своих школьных проблем и решил взять отпуск от реальности, погрузившись в свои собственные закладки. Ну что, начнем!

Так вот, меня вдохновило замечательное видео на YouTube, в котором паренек нарезал крутые геймплеи из Dota 2. Буквально через пару дней я уже понимал, что это то, что мне нужно сейчас. Быстренько закурил сигаретку, чтобы набраться духу, и пошел в найти своего поставщика.

Вся эта история - просто огонь! Я знал, что хотел кайфануть от игры, и кодеин, ну, это был как раз тот шмот, который мне нужен. Не то чтобы я постоянно кололся, но иногда такой бзик просто берет свое. Как только я добрался до места, где обычно шмыгают, там меня уже ожидал кладмен, у которого я купил себе свежую закладку. Он был настоящим профи, знал все тонкости своего дела. Ну, конечно же, я не буду называть его имя, потому что мы соблюдаем правила "Не проговаривай имен".

Так вот, я взял свою фирменную бумажку и вернулся домой. Разложил свои покупки на столе и завел ПК. Голова уже шевелилась от предвкушения, пока я разминал пальцы. Как только я запустил Dota 2 и начал стрелять, я уже был в режиме абсолютного кайфа.

Несмотря на то, что с каждым баттлом я все больше увлекался, я все-таки пытался не забывать про кодеин, чтобы нос был под контролем. Но не могу сказать, что было легко. Игра за игрой, во время каждого героического момента, я все больше и больше чувствовал себя заколотым. Это было как сразу два смачных патрона счастья, целящихся прямо в мою кровь.

Батлы шли один за другим, и я пропадал в мире Dota 2 на две сутки подряд. Не смотря ни на что, я чувствовал, что каждая победа или поражение были частью большего плана. Я стал настоящим "ведущим игроком", который сумел сбросить все ограничения и просто наслаждаться безумством игрового мира.

Что я еще могу сказать? Молли здесь была абсолютно ни к чему. Зная, что мои друзья там гдето около меня, управляют своими героями, столько же сильными, как и я, это было просто невероятно. Виртуальное взаимодействие, расписанное по командам, давало небывалые впечатления, которые ни одна молли бы не смогла подарить.

Тем не менее, как мои глаза становились все более и более сухими, а ноги начинали судорожно дергаться от сидения на стуле, я понимал, что сойду с ума, если не отойду от компьютера. Но это было непросто, потому что у меня были друзья онлайн, они рассчитывали на меня, чтобы доминировать и побеждать в игре.

Примерно на вторые сутки я понял, что мне нужна пауза. Мое тело и разум запросили отдыха. Я позвонил своему другу и сказал, что "Надо оттянуться немного, колишь?" Уже с чистой совестью я накатил себе что-то свеженькое, что помогло мне расслабится.

Такая была история, ребята! Я залетел на своем бзике, наслаждаясь игрой, создавая закладки и колясь кодеином. Но важно помнить, что это мой собственный опыт и ни в коем случае не призыв к подражанию. Наркотики и экстремальные игровые сессии - не путь, который стоит идти.